1 Через Нервову систему замикаються всі рефлекси: виділення слини при подразненні рецепторів рота їжею, відсмикування руки при опіку.
2 НЕрвова система регулює роботу різних органів – прискорює чи сповільнює ритм серцевих скорочень, змінює дихання.
3 НЕрвова система погоджує між собою діяльність різних органів і систем органів: під час бігу поряд з скороченням скелетних м’язів посилюється робота серця, прискорюється рух крові, особливо до працюючих м’язів, поглиблюється і прискорюється дихання, збільшується тепловіддача, гальмується робота травного тракту.
4 НЕРВОВА СИСТЕМА забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем і здійснює пристосування організму до змінних умов цього середовища.
5 НЕРВОВА СИСТЕМА забезпечує діяльність людини не тільки як біологічної, але й соціальної істоти – суспільно-корисної особистості.
Структурною одиницею нервової тканини і нервової системи є нервова клітина – Нейрон. Нейрон складається з:
1 Тіла.
2 Відростків.
Тіло має оболонку, ядро з ядерцем, цитоплазму з усіма органелами, які забезпечують функціональну діяльність.
Відростки:
а) Дендрити – короткі і галузисті;
Б) Аксони – довгі, галузяться на кінцях, завдовжки 1 м, зверху вкриті білою жироподібною мієліновою оболонкою, що має перехвати Ранв’є, які прискорюють передачу нервових імпульсів.
Аксон – нервове волокно – Нейрит. Вся нервова система являє собою сукупність нейронів, які контактують один з одним за допомогою синапсів.
Синапс – щілиноподібний контакт аксона нейрона з будь-якою ділянкою іншого нейрона, або м’язовою чи секреторною клітиною. Передача збудження в синапсі відбувається за допомогою хімічних речовин – Медіаторів, які містяться в пухирцях. В процесі збудження та передачі імпульсів, велику роль відіграють іони Са, К, Na. Через синапси нервові імпульси проходять тільки в одному напрямку, збудження надто малої сили не пройде через синапс. У синапсі збудження накопичується, сумується і тільки тоді, коли воно досягне певної величини – синапс його пропустить. (Розумова діяльність залежить від кількості синапсів).
За структурою і функцією розрізняють нейрони:
1 Аферентні (чутливі) несуть інформацію у ЦНС.
2 Еферентні (рухові) посилають нервові імпульси до робочих органів.
3 Вставні (проміжні) передають інформацію від одного нейрона до іншого, здійснюючи попередній аналіз, складають основну масу ЦНС.
Нерви та нервові вузли.
Пучки нервових волокон (нерви) зв’язують відділи головного і спинного мозку з іншими і виконують провідникову функцію – ними передаються нервові імпульси.
Нерви поділяються на:
1 Черепно-мозкові – 12 пар.
2 Спинномозкові – 31 пара.
За допомогою нервів та їх розгалужень здійснюється зв’язок ЦНС з органами і всі системи органів об’єднуються в єдине ціле – здійснюється цілісність організму.
Нерви в залежності від складу їхніх волокон поділяються на:
1 Чутливі – вміщують доцентрові волокна.
2 Рухові – складаються з відцентрових волокон.
3 Змішані – мають обидва види нервових волокон.
Багато нервів і їх розгалужень на периферії окрім нервових волокон мають нервові вузли (ганглії), які складаються з Нейронів, відростки яких входять до складу нервів. Вся робота нервової системи по регуляції діяльності організму здійснюється за допомогою рефлексів. Вони
У нервовій системі виділяють ЦНС (головний і спинний мозок), ПНС (12 пар черепномозкових нервів і 31 пара спинномозкових нервів).
Функціонально ПНС поділяється на Соматичну, яка іннервує скелетні м’язи та органи чуття, та Вегетативну (автономну), яка іннервує внутрішні органи. Соматична підпорядковується вищими кірковими нервовими центрами, а тому більше ніж інші відділи нервової системи контролюється свідомістю.
Забезпечує зв’язок ЦНС зі шкірою, м’язами, сухожиллями і зв’язками суглобів; з навколишнім середовищем завдяки шкірній та м’язовій чутливості.
Вегетативна нервова система.
Автономно її називають через певну самостійність. Вона керує обміном речовин, диханням, кровообігом, виділенням, розмноженням, підтриманням сталої температури тіла. У цій системі є наявність двох досить самостійних відділів: Симпатичного та Парасимпатичного.
Симпатична бере початок у середній частині спинного мозку. Парасимпатична утворена нервами тіла яких знаходяться в середньому і довгастому мозку та в 2-4 сегментах крижового відділу спинного мозку. Симпатичний відділ збільшує ритм і силу скорочень серця, розширює судини серця, звужує судини шкіри, органів черевної порожнини, підвищує артеріальний тиск, обмін речовин, розширює зіницю ока, зменшує виділення слини і травного соку, уповільнює перистальтику кишок, розширює бронхи, збільшує легеневу вентиляцію.
Парасимпатичний відділ уповільнює ритм і зменшує силу скорочень серця, розширює судини і знижує тиск у них, звужує судини серця, бронхи, звужує зіницю ока, збільшує виділення слини, травного соку, підсилює перистальтику кишок.
Основна функція автономної Н. С забезпечувати сталість внутрішнього середовища організму (Гомеостаз), забезпечують регуляцію всіх фізіологічних функцій організму і пристосування діяльності окремих органів і систем до його потреб. Рефлекторними процесами підтримується сталість внутрішнього середовища організму (Гомеостаз).
Рефлекс – це реакція організму на будь-яке подразнення, яка здійснюється за участю нервової системи. Поняття рефлекс було введено французьким вченим Декартом 300 років тому, Сєченов і Павлов вивчаючи НЕРВОВА СИСТЕМАвстановили, що її відповіді на різні подразники здійснюються за рефлекторним принципом. В основі будь-якого рефлексу лежить рефлекторна дуга.
Павлов поділив усі рефлекси людини на безумовні і умовні.
Безумовні
Умовні
1 Вроджені, спадкові.
2 Універсальні. Характерні для всіх особин одного виду.
3 Рефлекторні дуги замикаються на рівні спинного мозку та стовбура головного мозку.
4 Здійснюється через рефлекторну дугу.
5 Стійкі, зберігаються протягом усього життя.
6 Завдяки їм зберігається цілісність організму, підтримується сталість внутрішнього середовища, відбувається розмноження, є основою для утворення умовних рефлексів.
1 Набуті в процесі життя.
2 Індивідуальні, утворені в результаті власного досвіду кожної людини.
3 Рефлекторні дуги замикаються на рівні кори великих півкуль і підкірки.
4 Здійснюються через функціональні тимчасові зв’язки.
5 Мінливі, постійно утворюються і згасають.
6 Завдяки їм організм більш тонко пристосовується до конкретних умов існування.
Безумовні рефлекси поділяються на: 1. Орієнтувальні; 2. Захисні; 3 Травні; 4 Статеві.
Умовні рефлекси виникають в процесі життя на основі безумовних. Для їх утворення необхідна сукупність певних чинників:
1 Передувати безумовному подразнику повинен байдужий (умовний).
2 Умовний подразник має бути слабкішим за безумовний.
3 Між умовним та безумовним подразниками інтервал часу має бути незначним.
4 Необхідне періодичне повторення дії закріплення умовного рефлексу. Тобто умовний подразник має бути підкріплений безумовним.
Рефлекторна дуга – шлях рефлексу.
Будова:
І. Рецептори органів чуття сприймають подразнення і перетворюють їх на нервовий імпульс, який далі поширюється по структурах рефлекторної дуги.
Рецептори – спеціалізовані клітини, або кінцеві структури чутливих нервових клітин.
За Розташуванням поділяються на: Зовнішні (шкіри, ока, вуха), Внутрішні (внутрішніх органів та опорно-рухової системи).
За Характером подразнень: 1. Фоторецептори, 2. механорецептори, 3. хеморецептори, 4. терморецептори.
ІІ. Нервовий імпульс по доцентровому шляху (Чутливому – Аферентному) несе інформацію до ЦНС, де відбувається передача імпульсу з чутливого на руховий нейрон.
ІІІ. В ЦНС інформація отримується, обробляється і передається на руховий шлях.
ІV. По руховому шляху (відцентровому – еферентному) імпульс іде до робочого органа (ефектор).
V. Робочим органом може бути скелетні та гладкі м’язи, залози, серце.
Основна частина рефлекторних дуг в організмі людини складається з трьох нейронів, деякі з двох нейронів (колінний, ахіллів рефлекси).
Час рефлексу залежить від складності рефлекторної дуги, сили подразнення та рівня збудливості.