Типові клінічні прояви.
Методи діагностики.
Організація догляду за хворими".
Хронічний обструктивний бронхіт – це дифузне, прогресуюче нейтрофільне запалення бронхів, пов’язане з тривалим подразненням повітряносних шляхів шкідливими агентами, характеризується перебудовою секреторного апарату слизової оболонки, склеротичними змінами в глибоких шарах бронхіальної стінки і перібронхіальної тканини, супроводжується гіперсекрецією слизі, порушенням очищувальної і захисної функції мукоциліарного апарату бронхів, проявляється постійним, або періодичним кашлем з виділенням харкотиння не менше 3 місяців в році на протязі останніх 2 літ, з повторним спалахом запального процесу в бронхах, що призводить до стійких обструктивних порушень вентиляції і формування легеневого серця.
Клінічні критерії обструктивного бронхіту (по Вотчалу Б. Е.)
Про порушення бронхіальної прохідності свідчать наступні ознаки:
1 Поява задишки, переважно експіраторного характеру при фізичному навантаженні і при виході з теплого приміщення на холод.
2 Виділення харкотиння після тривалого і виснажливого кашлю.
3 Наявність сухих, свистячого характеру хрипів, що виникають переважно на видосі, особливо форсованому.
4 Подовження фази видоху. Наявність скритого бронхоспазму виявляється з допомогою проб з форсованим видихом (в положенні стоячи) та проби Вотчала Б. Е. (в лежачому положенні).
Оцінка важкості захворювання
По рекомендації Європейської респіраторної спілки визначена важкість ХОБ по значенню ОФВ:
1 Легка ступінь – ОФВ – 70%;
2 Середня ступінь – ОФВ – 59-69%;
3 Важка ступінь – ОФВ – менше 50,0%.
Діагностика ХОБ
1 Початок захворювання пацієнти пов’язують з яким-небудь "простудним" захворюванням. Однак, при даному анамнезі вдається вияснити, що ранковий кашель викликаний необхідністю "ранкового туалету бронхів", виникає у них вже давно. З роками кашель стає постійним, зменшується у літні місяці. Збільшується виділення слизисто-гнійного харкання. Появляється задишка, переважно експіраторного характеру на початку при фізичному навантаженні, а потім і в спокої. Хворі зауважують періодичне погіршення здоров’я, особливо в холодний і сирий час року, пов’язують це погіршення з ГРЗ, грипом.
Задишка та кашель з виділенням слизисто-гнійного харкотиння зберігаються і в період ремісії. Часто спостерігається і бронхоспазм. На відміну від не обструктивного хронічного бронхіту вентиляційна здатність легень в фазі ремісії не нормалізується, продовжують вислуховуватися поодинокі сухі свистячі хрипи.
Детальний аналіз виявляє активне або пасивне куріння тютюну, вплив виробничих інгаляційних шкідливих факторів або забруднення навколишнього середовища.
2 Показники клінічного аналізу крові: ШОЕ у багатьох хворих змінюються мало. Може появлятися лейкоцитоз і зсув формули вліво. Через еритрацитозу, згущення крові і дихального ацидозу ШОЕ сповільнена і нерідко дорівнює "0".
Дослідження харкотиння використовують у діагностиці: поява гною в харкотинні, лейкоцитів, клітин згущеного епітелію. При обстеженні хворих використовують рентгенологічне обстеження, бронхоскопію.
Лікування ХОБ повинно включати розділи:
1 Навчання пацієнтів. Активна участь хворих в лікувальному процесі – одна з головних умов ефективного лікування ХОБ. Це досягається шляхом інформування пацієнтів про природу хвороби, лікувальних заходах, формулюванню спільно з хворими реалістичної мети лікування, складання індивідуальної програми виздоровлення і навчання пацієнта основним принципом самоконтролю (моніторинг з допомогою "Пікфлоуметра"). При тісному співробітництві пацієнта з лікарем, лікар може розробити план лікування у відповідності до змін пікової швидкості видиху (ПШВ) по пікфлоуметру, що дозволить хворому в певній мірі самостійно коректувати своє лікування. При цьому план лікування будується на основі допустимих змін ПШВ для пацієнта. Показники ПШВ пацієнт регіструє самостійно ранком і вечором і порівнює їх з нормальними стандартами, які додаються до апарату.
2 Припинення куріння.
3 Усунення інгаляційної дії шкідливих факторів виробництва.
4 Базисна терапія хронічної обструктивної хвороби легень включає в себе ряд моментів:
І. Протизапальна та антибактеріальна терапія;
ІІ. Бронходилятаційна терапія;
ІІІ. Глюкокортекостероїди;
IV. Муколітики;
V. Стабілізатори імунної системи.